Весна, як жінка. Жінка, як весна:

Буває ніжна, а бува примхлива,

То зазвучить грайливо, як струна,

А то раптово вибухне, мов злива!..

Весна і жінка. Жінка і весна:

У них обох свої земні турботи

Своя морська бездонна глибина,

Свої космічні зоряні висоти.

І не спізнаєш істину сповна,

Бо хміль думок обсиплеться, мов сонях...

Весна-це жінка.Жінка-це весна:

Чиясь розрада і чиєсь безсоння.

Наталя Данилюк 

 Історія жінки

Галина Гордасевич

Так, жiнка в свiт приходить для любовi!
Любити маму – поки ще мала,
Любити ляльку – трохи пiдросла,
А коли вперше вийшла за порiг,
Любити сонце i м'який морiг,
Дiм батькiвський i квiти чорнобровi,
Бо жінка в свiт приходить для любовi.

Вона росте – росте її любов,
Ростуть її бажання i надїї.
І от приходять роки молодiї,
І по землi вона не йде – несеться,
Тривожно прислухаючись до серця,
Що в гулi мiст чи шелестi дiбров
Пiдкаже їй: – Оце твоя любов!

Це та любов, що перша i остання!
Такої ще на свiтi не було!
Її дiткнутися не смiє зло!
Вона яркiш, нiж сотня сонць сiя!
Вона – твоя ! Вона лише твоя!
Тобi її на сотню рокiв стане!
Це та любов, що перша i остання.

І відшумить весільний водограй,
Та як же знову свiту не радiти,
Коли народжуються в тебе дiти!
І ночi всi недоспанi дарма,
Коли воно лепече вперше: – Ма...
І ти – свята. І в серцi в тебе рай,
Хоч здаленiв весiльний водограй.

І от пливуть лiта, лiта, лiта...
Годуєш всiх, сама, бува , голодна,
Часами все те винести не годна,
Та будеш захищати як в бою,
Оту домашню каторгу свою
Хоч сум торкає очi i уста,
І хоч пливуть лiта, лiта, лiта....

Але якби усе почати знов?
Адже обiд щоденний – це любов!
Сорочка, чисто випрана, – любов!
І ночi, що не спала ти – любов!
І пiсня, що спiвала ти, – любов!
І квiти, що посiяла, – любов!
І очi правнукiв яснi – любов!
І Україна вся – одна любов!
Було б все так, якби почати знов.
Жiноча доля в свiтi – це любов.

 З автобіографії Галини Гордасевич :

«Мій дід , Олександр Гордасевич , священик , арештований в 1941 році , загинув на Соловках. Мій дід , Павло Хомчук , учитель , інтернований поляками. Потім відсидів три роки в Бухенвальді , але вижив. Мій батько , Леонід Гордасевич , священик , переслідуваний усіма режимами: польським, «першими совєтами» , німецьким , арештований в 1946 році , провів на Колимі 23 роки. Моя мама , Олена Хомчуківна , в юності писала вірші , які в 1930 роках публікувалися у львівській періодиці . Я після закінчення семирічки поступила в педучилище у м.Острозі на Рівненщині та відразу потрапила під нагляд за підозрою у зв'язках з повстанцями. Через півтора року була арештована (за два тижні до свого сімнадцятиріччя) і засуджена на 10 років «за написання націоналістичних віршів ». Після смерті Сталіна мені зменшили термін на дві третини. Вийшовши на волю, я завербувалася на Донбас (бо іншого виходу не було). Розвантажувала вагони з цементом і щебенем , клала асфальт на дорогах , пресувала труби на труболиварному заводі в Макіївці. У середині 1960 років я стала членом літературного об'єднання «Обрій » у Донецьку , з якого вийшли відомі письменники: Василь Стус , Василь Захарченко , Леонід Талалай , Анатолій Гарматюк . У 1988 році , на початку національного відродження , я включилася в громадську діяльність. Була одним з організаторів на Донеччині Товариства української мови , Руху , «Меморіалу» , Демократичної партії України ...»

Розповідають , що коли Рівненський обласний суд оголосив вирок - 10 років ув'язнення , Галина подякувала , що не 25 . Своє покарання вона відбувала під Черніговом , в Одесі , в Куйбишеві. На свободу вийшла 24 грудня 1954. Удома її ніхто не чекав - мати з сестрою поїхали до того часу в Сибір до батька. У Донецьку Галина Гордасевич вийшла заміж. Її перша дитина померла , а в 1961 році народився син - Богдан Гордасевич , відомий львівський поет Жорж Дикий. Не склалося життя з « близьким по серцю , але зовсім чужим за духом ». А колишній чоловік до кінця життя продовжував любити свою Галю .

У 60 -х роках вона познайомилася і подружилася з відомими українськими дисидентка Аллою Горською та Надією Світличною . У 1965 році Галина вступила на заочне відділення Літературного інституту ім. М. Горького. Тоді ж у Києві вона познайомилася з іншими українськими дисидентами , зокрема , з В'ячеславом Чорноволом , якому вона пізніше писала листи до табору.

За відмову співпрацювати з КДБ знімалися з друку книги її віршів , а до Спілки письменників України її прийняли лише в 1988 році.

Галина Гордасевич із сином Богданом У 1990 -му році Галина Гордасевич переїхала з сином до Львова. З тих пір вийшло понад 30 її книг , серед яких « Степан Бандера - людина і міф» і « Нескорені берегині » - про українських жінок , політичних ув'язнених.

Струнка світловолоса жінка з широко розкритими очима - такою вона запам'яталася

Зовні дуже схожа на бабусю внучка Галини Гордасевич Соломія , теж пише вірші і навіть друкується .

Отака ІСТОРІЯ ЖІНКИ,  ІСТОРІЯ УКРАЇНИ...